Коли хай-полі модель готова, потрібно її підготувати для 3д друку. Починаю із найголовнішого - ходової частини.
Вирішив робити досить велику модель, а саме у масштбі 1/8. Роблю так, щоб було зручно працювати з механікою, і щоб основний гвинт був М2. З меншими гвинтаками мені працювати незручно. До того ж вдалося знайти у продажу болти із шестигранною головою та фланцем з різьбою М2, але про це пізніше.
Коли з розмірами визначився, то першим етапом я прибираю всю дрібну деталізацію та майже всі філлети на моделі. Особливо мікрофілети не потрібні, адже FDM друк ніколи не зможе їх врахувати під час друку, але от проблем з 3д моделінгом вони додають добряче. Якщо ви прийшли у 3д друк з геймдеву, головне пам'ятати, що друкована деталь вже за замовчуваннями матиме фаски в реальному світі :)
Наступний крок - це редизайн деталей для адаптації під FDM 3д друк. Я швидко пройшов етап від кастомних підтримок та нахилу моделі на 45 градусів до друку плазом на столі. Це дає кращу деталізацію, більшу швидкість друку, але робить модель більш вразливою до зламу. Тому силові вузли все ж таки краще друкувати з максимальною міцністю, але моя модель не радіокерована і не матиме сильних навантажень, тому я цим нехтую на користь швидкості та кращого візуалу.
Для такого способу друку на деяких деталях варто зробити плоскою одну сторону. Зазвичай це та сторона, яка не помітна глядачу. Як от з підтримуючим роликом. Внутрішню сторону опорних котків я теж змінив трохи.
Я використовую гладенький стіл (мінусів поки не виявлено), тому я спокійно можу виставляти "на показ" ту поверхню, яка була на столі під час друку. До того ж, вона виглядає краще, ніж верхні шари.
Майже всі деталі, якщо їх покласти на стіл мають нависаючі частини. Тому я їх всі ріжу на дві половинки. Щоб було зручно їх клеїти, я роблю по 2 отвори під 1 мм штифти. Наношу клей, нанизую по черзі деталі на прутки і з'єдную. Таким чином отримую чітке позиціонування. Та все ж треба слідкувати уважно, бо мікрозміщення можуть бути, адже прутки досить вільно проходять в отворим і мають деякий люфт. Я так роблю, бо мені не зручно деталі змащені клеєм із силою надіти на тонкі прутки.
Клей використовую середньої в’язкості. Використовуй цей JUJU 9400 - тримає дуже чудово :)
Коли розібрався що і як друкувати, настає черга інжинірингу початкового рівня :D Всі колеса, окрім підтримуючого ролика в мене на підшипниках, тому довелося вкотре розбиратися як це все має працювати. Насправді просто (з нюансами), головне зрозуміти загальний принцип роботи. У випадку з колесом є два варіанти: рухома вісь, до якої намертво кріпляться колеса, або ж нерухома вісь, на якій обертається колесо. Щоб колесо або вісь оберталися без перекосів, то підшипників має бути два.
На дроні всі колеса дуже тонкі, тому я не можу в них поставити по два підшипника. Та і загалом це було б дорого. Опорні котки я встановлюю на вісь, яка проходить крізь балансир підвіски. А підшипники запресовані в цей балансир. Таким чином в мене обертається вісь, на якій закріплені колеса.
В мене виникли проблеми з цим. Схема має виглядати так: вісь (гвинт), роздільник, підшипники, роздільник, підшипник, роздільник, гайка. Додам, щоб різьбу пхати у підшипник це не найкраща ідея, але так як в мене просто стендова модель і немає під рукою (і поки не знаю що це взагалі може бути) потрібних матеріалів, то допустимо. Роздільники і гайка застикають внутрішнє кільце підшипників і крутяться разом з ним.
Спочатку я думав друкувати роздільник на принтері. Ок - це трубочка товщиною стінки 0,5мм і діаметром 2,5мм. Можна уявити як "чудово" це друкується. Але основна проблема таких роздільників в тому, що вони стискаються під силою гайки, через що вісь може заклинити. Тому вирішив робити все з металу. Не власноруч звісно.
Знайти у магазинах втулки чи трубки такого діаметру нереально. Поки не натрапив на магазин біжутерії. Там є намистини-роздільники різної довжини та діаметру.
Але найкоротший роздільник що я знайшов був 5мм довжиною. Пізніше замовив крімпи. Якщо натрапити на якісні крімпи, то це такі самі трубочки, але коротші, хоча деякі з них можуть бути з дефектами. Така довжина ніяк не влазила в балансир, тому я взагалі відмовився від внутрішнього роздільника. А коли отримав підшипники діаметром 6мм, то на опорних котках взагалі відмовився від цих роздільників, і щоб затиснути підшипник я зміг використати просто шайби М2 із зовнішнім діаметром 5мм. Намистини я теж використав, але інші та як декоративний елемент. Тому загалом магазин біжутерії - це гарне джерело корисних "залізячок".
Без центрального роздільника схема не дуже надійна. Я не можу сильно застинути гайкою підшипники, бо внутрішні кільця починають стискатися на зустріч один одному і підшипники одразу клинить. Тому гайку затягую не дуже сильно.
Щодо гайки, то на рухомих елементах має бути лише самостопорна гайка, яка не розкручується сама по собі. Також можна використати спеціальну синю суміш або додаткову контрящу гайку. Як на мене гайка самостоп - найбільш зручний варіант і візуально виглядає непогано.
Ще один нюанс з гайками та колесом. Отвір під вісь має бути більший ніж вісь, а це означає що колесо на такій осі гойдається в сторони. Нічого страшного, якщо це одне колесо - під час затягування гайки воно вирівняється. Але коли це два колеса на різних кінцях осі, то вони можуть трохи нахилитися під час затягування гайки. Під час обертання це буде виглядати жахливо.
Я от невпевнений вже щодо вище описаного сценарію, але я зіткнувся з цим, коли надів колеса на дві півосі, які свою чергу вільно сиділи на гвинті. Це я так намагався розмістити ті самі розідльники 5мм довжиною. Тоді під час стягування, обидва колеса на своїх півосях трохи нахилялися і при обертанні обидва ходили "вісімкою". Жахливо.
Якщо треба відцентрувати два об'єкти в подібних умова, то ШІ мені порадив вперсувати гайки в обидва колеса. Коли я накручую та притискаю цю всі конструкцію, то колеса з обох боків вирівнюється. І до речі, це ще й зручно - роль гайкового ключа граються самі колеса, які я просто руками закручую та можу тонко відрегулювати кожне з коліс. Звісно, на кінці гвинта має бути самостопорна гайка. Біля голови гвинта - звичайна, бо вона затиснута з обох боків і не зможе ні відкрутитися, ні випасти.
Загалом не можна садити колесо просто на круглу вісь - під навантаженням воно буду прокручуватись на осі. Виключенням може бути, коли така вісь із силою впресовується в колесо. Тому гайка - це хороший варіант для домашніх умов.
Підвіска в мене зроблена на простих пружинах діаметром 5мм. Знизу є стакан під пружину, зверху - гайка, яка утримує пружину від зсуву вбік. В реальності на Терміті лише 2 пружини на одному борту, решта якісь спеціальні гумові амортизатори. Я спробував зробити їх за допомогою друку філаментом TPU 95A, але вони виявилися надто жорсткими. Тому вирішив зробити все на пружинах.
Направляюче колесо зроблено так само. З цікавого - зробив систему натягу гусениці, щоб не було проблем, коли цю гусеницю прийде час встановлювати. Система реалізована просто: лінивець закріплений на важелі, важіль проходить в паз у кронштейні. З протилежної сторони вкручений гвинт, який просто штовхає важіль з лінивцем вперед. Якщо треба рухати лінивець в іншу сторону, то цю роль бере на себе сама гусениця, яка притискає лінивець в сторону кронштейна.
Ведуче колесо в мене декоративне, так як жодних моторів та ручної тяги я не планую. Але в будь-якому випадку, тут теж рухома вісь. Мені довелося видалити додатковий кронштейн, який є в реальності, і який підтримує зірочку ведучого колеса. В мене на моделі чисто фізично цей кронштейн не влазив, або мав би бути півміліметри товщиною.
Між трьома блоками з колеса в мене схований металевий стрижень діаметром 2мм. Він потрібен, щоб забезпечити міцність конструкції під тиском гусениці, яка намагатиметься це все стиснути.
Щоб зібрати це все докупи, вже на цьому етапі розробив раму, та почав проектування корпусу. Після проєктування ходової частини, "коробки" корпуса видаються легкою прогулянкою, але побачимо як воно буде насправді :)
